Часті питання про Площу — село, яким говорять моделі

Коротко

• Площа — намальоване українське село, у якому восьмеро селян обговорюють тему, що її приніс гість.
• Люди в селі несправжні: усі репліки складають моделі Lapa й Mamay через API Lapathoniia.
• Одне віче триває 12-20 тактів і коштує 24 761 токен на 21 репліку.
• Село відповідає не особисто тобі: твоє слово підхоплюють рівно двоє з тих, хто щойно не говорив.
• На небезпечну тему віче не збереться — гейти закрили 41 з 42 таких тем, не зачепивши жодної мирної з 24.
• Код відкритий: github.com/mikamika06/ploshcha.

Про сам проєкт

Що таке Площа?

Площа — це намальоване українське село, у якому восьмеро селян обговорюють тему, що її приніс гість, а їхні репліки складають дві українські мовні моделі просто в момент показу. Гість пише кілька слів на Дошці-віснику, село сходиться в гурт, сперечається дванадцять-двадцять тактів і доходить ухвали голосуванням. Заздалегідь написаних діалогів у Площі немає: кожне речення на екрані є справжнім кроком агентного ядра.

Це гра?

Ні, у Площі немає ні цілі, ні очок, ні перемоги. Це радше жива діорама: село живе своїм життям, а гість може підкинути йому тему й подивитись, як вона розійдеться по людях. Виграти тут нічого не можна, програти теж; єдина дія, яка щось змінює, — це тема на Дошці та слово, кинуте посеред розмови. За жанром це ближче до дослідницького артефакту, ніж до відеогри.

Чи справжні люди говорять у Площі?

Ні, жодне слово в Площі не належить живій людині. Усі репліки, літописи, чутки й ухвали породжуються мовними моделями в момент показу; імена, характери й біографії селян вигадані й не стосуються реальних осіб. Це сказано відкрито відповідно до вимоги статті 50 Акта ЄС про штучний інтелект, чинної з 2 серпня 2026 року. Текст пояснювальних сторінок сайту, на відміну від реплік села, написаний людиною.

Які саме моделі стоять за Площею?

Площа працює на двох відкритих моделях через API Lapathoniia: Lapa (LapaLLM-Gemma-3-12B-instruct) і Mamay (MamayLM-Gemma-3-27B-IT-v2.0). Поділ праці між ними жорсткий: Mamay розписує порядок розмови — хто говорить, яким ходом і кому у відповідь, — а Lapa промовляє саме речення. Дорога модель кличеться одиниці разів за розмову, дешева — на кожен такт, і саме на цьому тримається вартість віча.

Про те, як цим користуватись

Що станеться, коли я напишу тему на Дошці?

Тема лягає в чергу ядра, і за кілька секунд селяни починають сходитись на віче. Спершу тему перевіряють гейти змісту, потім хеш від самого тексту визначає, хто саме з восьми селян вийде на розмову — та сама новина завжди збирає тих самих людей. Перше слово лунає приблизно за півтори секунди, бо його складає код, поки Mamay пише першу хвилю партитури. Далі розмова йде тактами, а наприкінці село голосує.

Скільки триває одне віче і скільки воно коштує?

Одне повне віче — це 24 761 токен на 21 репліку за заміром на живому ядрі 2026-08-28. На широкому стрес-тесті з 74 живих тем відкрите віче виходило в 17 339 токенів, 20 реплік і 66 секунд медіани. Розподіл витрат нерівний: закриття розмови — зведення, сумнів, голоси й літопис — коштує 4 218 токенів і лягає цілком у кінець.

Село відповідає особисто мені?

Ні, і це зроблено навмисно. Слово, яке гість кидає посеред розмови, село розбирає між тактами, і відповідають на нього рівно двоє з тих, хто щойно не говорив. Інакше кожна репліка гостя спиняла б розмову й перетворювала віче на діалог із ним, а не на розмову села між собою. Гість тут не оператор із панеллю кнопок, а сусід у гурті: має роль, спрайт і голос, як усі.

Чому воно іноді довго думає?

Тому що партитуру розмови пише модель, і на це потрібен час. Колись цей час був видний повністю: 28.6 секунди до готового плану й 30.3 до першої репліки. Тепер розмова планується хвилями по три, пʼять і десять тактів, дві наступні пишуться, поки грає поточна, а перше слово складає код. Коротка хвиля пишеться близько семи секунд, повна — близько девʼятнадцяти, і паузи між репліками — це саме вони.

Чи запамʼятає село те, що було раніше?

Так, у кожного гостя своє село з власною памʼяттю. Браузер тримає лише ідентифікатор сесії, а ядро — окрему базу на неї, тож чутки, ухвали й літописи переживають перезавантаження сторінки. Село, якого не торкались сім діб, прибирається саме, і одночасно ядро тримає не більше двохсот таких сіл. Репутація людини теж памʼятається й має наслідок: кому спростували чутку, того слухають менше.

Про межі й безпеку

Що буде, якщо я напишу щось небезпечне?

Тему не обговорюватимуть, а гість отримає коротку відповідь із телефоном допомоги. Охорона стоїть трьома ярусами: тверді списки, які закривають розмову за нуль викликів моделі, передфільтр і окремий дешевий виклик, що дає присуд закритим переліком. Номер називає код, а не модель: 1547 для домашнього насильства, 102 для поліції, 7333 для лінії запобігання самогубствам. На корпусі з 74 живих тем гейти закрили 41 небезпечну з 42.

Чи можуть гейти закрити мирну тему помилково?

На вимірюваному корпусі — ні. З 24 мирних тем віче лишилось відкритим на 23, а єдиний спірний присуд стосується рядка з лайкою на старосту: у самому вічі він розмову не спиняє, а лише вмикає ніж на лайку, тож закриттям його рахує мірка, а не код. Хибні закриття колись були: пара слів без діяча відкривала телефон домашнього насильства на темі про корову, що побила город, і саме через це присуд віддали моделі, а не спискам.

Про походження й код

Чи це той самий підхід, що в стенфордських Generative Agents?

Так, за родоводом Площа стоїть у тій самій лінії, що робота Park et al. 2023 про генеративних агентів, але зроблена інакше. У стенфордському Smallville кожен агент сам планує свій день; тут порядок розмови пише одна модель на всіх одним викликом, а виконавець не має в схемі відповіді жодного поля вибору. Спільне — ідея, що агент є памʼяттю, планом і характером у часі, а не стилем тексту.

Чи можна подивитись код?

Так, код відкритий і лежить на GitHub за адресою github.com/mikamika06/ploshcha. Ядро написане на Python і розкладене на шари: чистий домен без введення-виведення, порти, адаптери, агенти й живий HTTP. Фронт — TypeScript і PixiJS. Контракт подій між ними заморожений, має двадцять типів і власну версію, а тестів у ядрі понад 1700, і жоден із них не ходить у мережу й не кличе модель.

Чому проєкт називається Площа?

Бо площа — це місце, де село збирається говорити вголос, і саме це в проєкті головне. Віче на площі — стара українська форма спільного рішення: усі присутні кажуть своє, а ухвала падає з підрахунку голосів, а не з чийогось переказу. Ця форма тут відтворена буквально: позиція кожного учасника є числом, яке рухається за подіями розмови, а наприкінці всі коротко кажуть «за», «проти» або «утримуюсь».